Нестерпний біль, і очі ледь примружені...
Я подумки ходжу поміж калюжами
у темряві, де лише краплі зоряні
виблискують, ще чую сміх спотворений,
Чи, може, схлип сухої гілки дерева?
Ні, мабуть, річка лащиться до берега -
вихлюпує мій біль на груди каменю.
Я мружу очі, лине пісня мамина...
Авторский перевод (не подстрочник, но близко к нему):
Боль нестерпима, и глаза слегка зажмурены
Я мысленно ступаю между лужами,
в той темноте, где только капли звездные
блестят, как будто смех чужой, надломленный.
Иль это всхлип усохшей ветки дерева?
Нет, это ластится, быть может, речка к берегу -
выплескивает боль мою на груды каменные
Смыкаю веки, слышу песню мамину...
