Но какая гадость чиновничий язык! Исходя из того положения... с одной стороны... с другой же стороны — и все это без всякой надобности. «Тем не менее» и «по мере того» чиновники сочинили
Мої долоні – то старі, забуті перехрестя,
То дивні візерунки, колії роздутих вен,
Мої долоні – то тремтяче Щось, здається серце,
Здається вулиці, що наче сплять під ґвалт сирен.
Мої долоні – сухожилля, шкіра та кістки,
Мої долоні – то не «я люблю» і не надії,
То літри крові текучі втрапляють у пастки,
То згустки нервів у які цвяхи вбивали при Месії.
Мої долоні – кинуті, померлі враз міста,
То тисячі розбитих та зруйнованих будинків,
Саме добро, яке живе, але лише в листах,
Мої долоні – то надії, мрії, гарні вчинки.
Когда я жил на этом свете
И этим воздухом дышал,
И совершал поступки эти,
Другие, нет, не совершал;
Когда помалкивал и вякал,
Мотал и запасался впрок,
Храбрился, зубоскалил, плакал -
И ничего не уберег;
И вот теперь, когда я умер
И превратился в вещество,
Никто - ни Кьеркегор, ни Бубер -
Не объяснит мне, для чего,
С какой - не растолкуют - стати,
И то сказать, с какой-такой
Я жил и в собственной кровати
Садился вдруг во тьме ночной...
При полном или частичном использовании материалов гиперссылка на «Reshetoria.ru» обязательна. По всем возникающим вопросам пишите администратору.
