вчора у небі встановлювали кондиціонер
вчора дерева на милицях шкандибали в шиби
сміялася ніч ліхтарями неначе негр
оголював зуби схожі на срібних рибин
ми будемо вірити: вчора немов пісок
нам мулятиме в черевичках на варті ліжка
заклякла кімната – сіамських дітей візок
який ми хитаємо голосно тишком-нишком
знайдеться між пунктами ігрек та містом ми
ми віримо у прогресію снів готельних
тремти мій єдиний зігрітий дощем тремти
в очах моїх маснослізних міні-пательнях
ти в них засмагатимеш здобиччю-власником
засмага міцнішає з кожним похмурим буднем
вагається сивий господь з вогнегасником
в руці і поки він вагається будемо –
поки асфальт поглинає коріння й гас
поки в мені наливаються твої стебла
поки бог намагається вірити в нас
відмовляючись вкотре вірити тільки в себе